Клаудія Франсуаза Лотаринзька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клаудія Франсуаза Лотаринзька
Claude Françoise de Lorraine
герцогиня-консорт
Початок правління:1634
Кінець правління:1648
Інші титули:герцогиня-консорт Бара (16341635)

Попередник:Ніколь Лотаринзька
Наступник:Беатріс де Кюзанс

Дата народження:6 жовтня 1612(1612-10-06)
Місце народження:Палац герцогов Лотаринзьких, Нансі
Країна:Лотарингії
Дата смерті:2 серпня 1648(1648-08-02) (35 років)
Місце смерті:Відень, Священна Римська імперія
Дружина:Ніколя II Франсуа
Діти:Фердинанд Філіп
Карл Леопольд
Анна Елеонора
Анна Марія Тереза
Марія Анна
Династія:Лотаринзький дім
Батько:Генріх II
Мати:Маргарита Ґонзаґа

Клаудія Франсуаза Лотаринзька (фр. Claude Françoise de Lorraine, 6 жовтня 1612 — 2 серпня 1648) — принцеса Лотарингії з Лотаринзького дому, донька герцога Лотарингії Генріха II та мантуанської принцеси Маргарити Ґонзаґа, дружина герцога Лотарингії Ніколя II Франсуа.

Біографія

[ред. | ред. код]

Клаудія Франсуаза народилась 6 жовтня 1612 року в герцогському палаці Нансі. Вона стала другою дитиною та другою донькою в родині герцога Лотарингії Генріха II та його другої дружини Маргарити Ґонзаґа. Дівчинка мала старшу сестру Ніколь.

Батька не стало, коли їй було 11. Спадкоємця чоловічої статі він не залишив і сподівався передати герцогство старшій доньці із чоловіком, Карлом Лотаринзьким. Однак, права на престол висунув молодший брат Генріха II — Франсуа, що, водночас був батьком Карла Лотаринзького. Генеральні штати Лотарингії задовольнили його вимогу у листопаді 1625. За кілька днів після цього він зрікся трону на користь сина. Таким чином, Карл відсторонив дружину від влади. Це значно погіршило стосунки із сусідньою Францією.

Невдоволений і подальшою політикою в сусідній державі, у вересні 1633 року французький король Людовик XIII ввів свої війська до Лотарингії. Карл був змушений зректися трону на користь молодшого брата — Ніколя Франсуа. Той з дитинства обрав релігійну кар'єру і вже був кардиналом. Він відправив Папі Римському листа, в якому пояснював, що змушений скласти сан, і, вже за місяць після зречення Карла, побрався із Клаудією Франсуазою. Поспіх був обумовлений тим, що в Лотарингії не діяв салічний закон, а оскільки принцеса була законною спадкоємицею, то могла вийти заміж за іноземця й дім де Водемон втратив би права на володіння герцогством.

Ніколя Франсуа Лотаринзький

Весілля відбулося 18 лютого 1634 року у Люневілі. Нареченій був 21 рік, нареченому —24.

Вже навесні 1634 року Лотарингія була знову окупована французами. Герцогська родина взята під домашній арешт в Нансі.[1] 1 квітня 1634 року Клаудії Франсуазі та Ніколя Франсуа вдалося дістатися Франш-Конте, що була тоді іспанською територією.[2] Згодом вони переїхали до Флоренції, де правив їхній небіж Фердинандо II та жила літня тітка, Крістіна Лотаринзька, вдовіюча велика герцогиня Тоскани. У серпні 1636 року пара прибула до Мюнхена, де царював Максиміліан I Баварський, що також доводився їм родичем через свою матір Ренату Лотаринзьку. Нарешті, подружжя влаштувалося при імператорському дворі у Відні,[1] де у 1639 році народився їхній первісток. Всього подружжя було п'ятеро дітейː

Невдовзі після народження молодших дівчаток-двійнят Клаудія Франсуаза пішла з життя у Відні. Похована у церкві Сен-Франсуа-де-Кордельєр в Нансі.

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Франсуа I
 
Крістіна Данська

 
Генріх II
 
Катерина де Медічі
 
Гульєльмо I Ґонзаґа
 
Елеонора Австрійська
 
Франческо I Медічі
 
Йоганна Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл III
 
 
 
 
 
Клаудія Валуа
 
 
 
 
 
Вінченцо I Ґонзаґа
 
 
 
 
 
Елеонора Медічі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генріх II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита Ґонзаґа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Клаудія Франсуаза
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Rainer Babel: Nikolaus Franz. In: Neue Deutsche Biographie. Band 19, Duncker & Humblot, Berlin 1999, ISBN 3-428-00200-8, стор. 267 [1] [Архівовано 24 Вересня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. Ніколя Франсуа Лотаринзький [2] [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Henry Bogdan: La Lorraine de ducs, sept siècles d'histoire, 2005
  • Georges Poull : La maison ducale de Lorraine, 1991

Посилання

[ред. | ред. код]